Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/260

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

38

Павлович загадав менї провести їх до самої церкви. Через четвертину години він і сам приїхав, велїв при собі натягти її на раму і постановити на місци. Вона не була ще ляком покрита, через що здалеку нїчого більш і не показувало ся на їй, опріч темної плями матової. По обідї ми з Михайловим покрили її ляком. Небавом прийшов Брюлов: спершу він сїв на передній лавцї; подивившись трохи, він перейшов на останню. Ми сїли біля його. Довго він мовчки сидїв, лишень де-коли промовляючи: „Вандал: нїже єдиного проміння сьвіта на вівтар! І на що їм картини“!

Потім обернув ся до нас і вказуючи на арку, що роздїляє церкву, мовив: „Коли-б на всю отсю арку намалювати картину „Розпяттє Христа“, то-б була картина достойна Богочоловіка“. Ох, коли-б хоч одну сотенну, або хоч тисячеву частину можна було менї переказати вам з того, що я чув тодї від него! Але-ж, ви відаєте, як він говорить! Його слів не можна завести на папір, вони скаменїють. Він тутечки-ж змалював кольосальну картину ту з усїма подробицями і постановив її на місци. Що за картина! Миколи Пусена „Розпяттє Христа“ — просто суздальщина, а вже про Мартенса нема що й казати!

Довго він говорив, а я побожно його слухав. Потім надяг шапку і пішов; у слїд його і ми з Михайловим. Проходячи повз статуї Петра й Павла, він промовив: „Ляльки в мокрому дрантю, а ще з Торвальдсена“. Йдучи повз маґазин Даціаро, він ввійшов з гурту гаволовів і зупинив ся проти вікна, обвішаного розмальованими лїтоґрафіями французськими. Дивлячись на його, я думав: Боже мій! і отсей ґенїй, що́ зараз отсе витав в сфері прекрасної штуки, тепер любує з приїсних красунь Греводока! Не тямлю: а тим часом правда. Сьогодня вперше в клясї я не був, бо Карло Павлович мене не пустив: він посадив мене й Михайлова — двох проти його одного — грати в шашки і програв — нам на три години коляску. Ми поїхали на острови, а він лишив ся в господї, дожидаючи нас на вечеру.

P. S. Не памятаю, чи писав я до вас, що по іспиті у вереснї мене за „Бойця“ перевели першим до натурної