39
кляси. Коли-б не ви, мій незабутнїй, мене-б і за рік туди не перевели. Я почав ходити на анатомічні відчити професора Буяльского. Він тепер про кістяк читає. Скрізь і всюди ви, мій незабутнїй, мій єдиний Добродїю! Прощавайте. Щиро прихильний до вас N. N.
Довести до краю історию мого приятеля я бажаю його власними листами. Се буде тим більш цїкавим, що в листах його він розповідає про свої роботи і про щоденний побит домашнїй Карла Павловича, у котрого він був коханим учнем і товаришем. Перегодом я видам усї листи його, вони придадуть ся біоґрафови Брюлова. А тепер подам тільки ті з них, що ясують про роботи його, про розвиток його на ниві штуки, та про розвиток його життя високо-морального.
От вже й жовтень йде до краю, а Штернберґа нема й нема! Не тямлю, що менї з кватирою дїяти? Вона не сутяжна про мене; платимо ми за неї пополам з Михайловим. Я майже й не виходжу від Брюлова, тільки ночовати ходжу до дому, а часом у Брюлова і ночую. А Михайлов і не ночує дома. Сьвятий його знає, де він ночує. Я бачу ся з ним тільки у Карла Павловича, та інколи в клясї. Він людина вельми оріґінальна і з добрим серцем. Брюлов кличе мене перебрати ся зовсїм до його, але менї — нїяково. Бою ся вам повідати, але менї здаєть ся, що на своїй кватирі менї вільнїйше, а до того — страх як бажаю я хоч кільки місяцїв перебути укупі з Штернберґом; бо ви так менї раяли, а ви нїчого недоброго не порадите.
Карло Павлович незвичайно богацько працює біля списку з картини Домінїкіно „Іван Богослов“. Сей список загадала йому академія. Підчас роботи я читаю. У його добра бібліотека власна, але ладу в їй нема. Кільки разів брали ся ми упорядковати її, та нїчого не вдїємо. Але читати є що. Карло Павлович обіцяв ся зробити Смирдину малюнок на його „Сто литераторовъ“. За се Смирдин прислуговує йому усїєю своєю біблїотекою.
