Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/267

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

45

навідуємо ся до них, а в недїлю і обідаємо там. Завжди виходжу я від них нїби ставши чистїйшим і добрійшим. За отсю знаємість я не тямлю, як вже й дяковати Штернберґови.

Ще познаємив він мене з тим аристократом українським, у якого ви з ним торішнїм лїтом стрівали ся на Українї. Я рідко коли до його навідую ся, не подобаєть ся він менї, богацько там панського тону і паскудної влесливости гостий його, що їдять у його роскішні обіди та пють сливянку українську. Довго я не розумів, як отсе Штернберґ таке переносить, а нарештї воно само з себе виявило ся. Раз якось від Тарновських вернув ся він просто несамовитий, такий сердитий: довго він мовчки ходив по сьвітлиці, потім ліг на ліжко, знов встав, знов лїг; да отак аж тричі, доки втихомирив ся і заснув. Чую, аж він зо сну — називає одну небогу Тарновського. Тодї почав я вгадувати, в чому тут дїло. Другого дня він знов пішов до Тарновського і вернув ся пізно в ночі заруманий. Я прикинув ся — буцїм нїчого не помічаю. Він упав на канапку, затулив лице руками і ридає наче дитина. Отак минуло принаймнї з годину. Потім підійшов до мене, обняв мене, поцїлував і гірко усьміхнув ся. Тодї сїв біля мене і розповів менї про своє коханнє. Звичайна істория. Він закохав ся в старійшу небогу Тарновського. Та хоч те-ж його кохала, але що до того, щоб побрати ся, дак дала перевагу якомусь лисому лїкареви Бурцову. Висповідавшись, він трохи заспокоїв ся, а я поклав його спати.

Потім другого й третього дня я майже не бачив його: піде зранку, вернеть ся в ночі і Бог його відає, де він пропадає у день. Спробував був я побалакати з ним, але він ледві слово промовить і мовчить. Кликав до Шмідтів, — він тільки головою покивав, не пішов. В недїлю вранцї кажу до його: поїдьмо в оранжерию ботанїчного саду. Він хоч і не охоче, але згодив ся. Тут він повеселїйшав, почав марити про подорож до тих чарівних країв, де отсї рослини дивні ростуть, наче у нас чортополох. З оранжериї я його повіз на „Крестовський“ остров пообідати в нїмецькому ресторанї. По обідї ми послухали сьпіваків тирольських, подивили ся,