Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/268

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

46

як спускають ся з снїгових гір і пішли до Шмідтів. Шмідти того дня обідали у Фіцтума, інспектора унїверситетського, да там лишили ся і на вечір. Ми й собі туди. Нас зустріли питаннєм: де ми пропадаємо? У Фіцтума наслухали ся Моцартової сонати і Бетховенового квінтету, та в годинї першій у ночі і вернули ся до господи! Сердешний Віля знов засумовав. Я його не розважаю, тай чим його можна розважити!…

На другий день Брюлов послав мене до книгарнї Смирдина: між інчими я взяв дві книжки „Библіот. для Чтенія“, де надруковано Дікенсів роман „Нїкляс Нїкльбі“. Менї прийшло на думку спорудити у Шмідтів лїтературні вечері. Я закликав до сего і Штернберґа. Задумано й зроблено. Того-ж таки дня, взявши книжки під паху, рушили у вечері до Шмідтів. Думку мою повитали і після чаю почало ся читаннє. Першого вечера читав я; другого Штернберґ, далї знов я; отак і черговали ся, доки не прочитали романа до краю. Се зробило вельми добрий вплив на Штернберґа. Ми таким же чином перечитали потім „Замок Кінельворт“, „Пертську Красуню“ і кілька інчих романів Вальтер-Скота. Часто читали ми за північ і не помітили, як прийшли Сьвята Різдвяні. Штернберґ заспокоїв ся, принаймнї працює і менш нудить ся. Дасть Бог і се минеть ся. Прощавайте, батьку мій рідний! Не обіцяю ся писати до вас небавом, бо приходять сьвята, а я, з ласки Штернберґа, опріч Шмідта, ще кількох з наших собі придбав. На сьвята справив собі нову одежу і пальто з анґлїйської байки; таке точнїсенько, як у Штернберґа, щоб не дурно Шмідти Полюксом та Кастором нас називали. На весну гадаємо справити собі шинелї з камльоту. Гроші тепер у мене є! Я почав акварелию патрети малювати; спершу приятелям дурно, а далї і за гроші. Але-ж Брюлову ще не показую, бою ся. Я більш Соколова тримаю ся. Гау менї не подобаєть ся. Приїсний він. Гадаю ще взяти ся до мови французької. Се неминуче потрібно. Одна підстаркувата вдова брала ся учити мене, а я за те щоб сина її малювати учив. Услуга спільна, та менї се не подобаєть ся: раз тому, що далеко ходити, аж в Ертелів переулок, — а вдруге дві години возити ся з жированим