47
хлопцем — не аби-яка річ! Лїпше от і дві години я на патрет акварельний споживу, а учителеви гроші заплачу. Гадаю, що й ви такої думки. У Брюлова є Ґібон мовою французькою і менї просто не можна байдуже дивити ся на його. Не відаю: чи ви бачили його ескіз, лїпше мовити: невеличку картину — „Завитаннє Ґензериха до Риму“. Тепер вона у його в майстернї. На прочуд — як і все, що виходить зпід його пензля. Коли ви не бачили, дак я зроблю вам невеличкий список; „Бахчисарайський фонтан“ те-ж пришлю; здаєть ся, його розпочато ще при вас.
О, менї лихо — трохи не забув; лаштуєть ся велика подїя: Карло Павлович заходжується женити ся. По сьвятах і весїллє. Молода його — доня Тима. Я її не бачив, я чув, що на предиво красуня. Брата її інколи в клясї стрівав, він учень Заурвайда; парубок незвичайно красивий. Коли се вчинить ся, дак я напишу до вас усї подробицї, а доки що — прощавайте ще раз, мій добродїю незабутнїй.
От вже два місяцї минуло, як я до вас не писав. Я немов наумисне мовчав, аж доки відбудеть ся весїллє Карла Павловича. В останньому листї я писав до вас, що він заходжуєть ся брати ся. Тепер напишу про те, як се все зробило ся і як зруйновало ся.
В день шлюбу Брюлов одяг ся як звичайно, взяв капелюха, та йдучи через майстерню, зупинив ся біля списка Домінїкіно, довго стояв мовчки, потім сїв і нарештї мовив до мене:
— Пампєрі немов каже до мене: „Не жени ся, пропадеш!“
Я не тямив що відповісти, а він надяг капелюха і пішов до молодої. Цїлий той день він не вертав ся до господи. На весїллє нїчого не готовили, навіть Лукиян в той день ростбифу не робив. Я довідав ся, що він вінчати меть ся о 8 годинї вечера у лютеранській церкві сьв. Ганни. Після кляси ми з Штернберґом взяли фіякра і поїхали. В церкві вже позасьвічували сьвічки. Брюлов з Заурвайдом і з братом молодої були вже в церкві. По-
