Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/271

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

49

Після клясів я зустрів ся з ними на побережжю і пішов з ними. Вертаючись до господи, вони й мене покликали до себе. За чаєм Карло Павлович прочитав Пушкинового „Анжело“ і розповів, як небіжчик Пушкин прохав його намалювати з його жінки патрета, і як він відмовив йому, бо жінка його зизоока. Він хотїв списати патрета з Пушкина, але Пушкин не згодив ся. Небавом після того Пушкин помер і ми лишили ся без патрета його. Кипренський намалював Пушкина якимсь денді, а не поетом. Після чаю молода господиня чарівна навчила нас в „гальбе-цвельф“ і програла менї 20 к., а чоловікови свому каватіну з „Норми“, і зараз же сїла до фортепяна і поквітовала. Після такого фіналу чарівного я подяковав господарів і пішов. Вже північ минула. Штернберґ ще не спав і ждав мене. Я розповів йому про отсе все; він назвав мене щасливим.

— А от ви менї позавидуйте, — мовив він: — мене кличе до Оренбурга ґенерал-ґубернатор на цїле лїто. Сьогодня я був у Даля і ми вже умовили ся про подорож. На тім тижднї — бувай здоров.

Отся звістка мене приголомшила: довго я не спроможен був говорити. Прийшовши до памяти, я спитав:

— Коли-ж се ти так прудко встиг усе ото вчинити?

— Та, бач, сьогодня в десятій годинї кличе мене Григорович. Прийшов я. Він каже менї про ту подорож, я згодив ся; пішов до Даля і кінець.

— Що-ж я без тебе робити му? Як же я без тебе жити му? — питав ся я скрізь сльози.

— О, так, як і я без тебе. Будемо вчити ся, працювати мемо, то й не помітимо самітности. Завтра ми обідаємо у Іоахима. Він тебе знає і прохав привезти тебе. Добре?

— Добре, — відповів я: — і ми лягли спати.

На другий день ми обідали у Іоахима: се син відомого каретника; Нїмець, — веселий, добрий і осьвічений чоловік. По обідї він показав нам колєкцию естампів і кілька зшитків найпрегарнїйших лїтоґрафій з Дрезденської ґалєриї. Се було в суботу, ми просидїли у його цїлий вечір. За чаєм розмовляли про коханнє да про

Художник.

4.