Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/274

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

52

певне, чогось да забув ся. Се вже його вдача така. В суботу ми пішли до Іоахима, там стріли ся з Кольманом. Він по обідї казав свому учневи, щоб показав нам свої етюди з дерев. Хоч не охоче але той згодив ся. Етюди на сїрому папері зроблені білим і чорним олівцем. Зроблені так прехороше, що я любовав і не налюбовав з них. За одного з них йому срібну медалю дано. Кольман вельми хвалив той малюнок і присягав ся, що він такого не втне. Штернберґови лишило ся тільки два днї бути з нами, через що Іоахим і спитав його: як він гадає ті днї провести? Штернберґ, здаєть ся, про се й не гадав. Іоахим подав думку, щоб завтра, се-б то в недїлю, подивити ся на ґалєриї Строганова і Юсупова, а в понедїлок на Ермітаж. Згодили ся. Другого дня ми заїхали по Іоахима і рушили в ґалєрию Юсупова. Сказали князю Юсупову, що такі й такі художники прохають у його дозволу подивити ся на ґалєрию. Ввічливий князь велїв відповісти нам, що сьогодня недїля, година на дворі дуже гарна, так він через те й радить нам покористовати ся лїпше з погоди, нїж з малярської ґалєриї. Ми подяковали за раду, та щоб не почути такої-ж поради і від Строганова, рушили в Ермітаж і три години раювали там, любуючи з зразків прекрасної штуки. Пообідали у Іоахима, а у вечері були в театрі.

Вранцї в понедїлок прийшла до Штернберґа від Даля записка, щоб він о 3-ій годинї був ладен виїхати. Штернберґ поїхав попрощати ся з приятелями, а я заходив ся паковати його речі. О годинї 3-ій ми були вже у Даля, а о 4-ій я поцїловав ся з Штернберґом і вернув ся одиноким до господи. Була думка заїхати до Іоахима, але менї хотїло ся лишити ся самотою, хоча укупі з тим не хотїло ся і до дому їхати. Я рушив пішки, і довго ходив по набережжю проти академії. В кватирі Брюлова було сьвітло, але зараз воно погасло і через хвилину він з жінкою вийшов на набережжє. Я, щоб не стрівати ся з ними, пішов до себе на кватиру, не сьвітив сьвітло, роздяг ся і ліг.

Тепер я майже що не буваю в господї: без Штернберґа і сумно і нудно менї. Михайлов знов перебрав ся до мене, але не сидить дома. Він десь, мабуть чи не