Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/291

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

69

усю душу мою зворушив. Все оте, що я тепер написав до вас, се тільки силует тьмяний з живої натури; тільки слаба тїнь подїї дїйсної; нї пером, нї пензлем, нї словом живим її висловити не можна. Михайлову не поталанило. Крий Боже, коли-б таке нещастє менї скоїло ся. Я збожеволїв би; а він — байдуже: прийшов до господи, надяг пальто тепле і подав ся в Кронштадт до свого личмана. Він від його без душі, а про мене так нїчого привабного у його нема. Правда: в первих він і менї був сподобавсь та се не на довго. От мій учитель Демський, дак істинно людина симпатична. Він горопашний нездужає; сухоти в останньому периодї. Ходить він ще, але ледві-ледві ходить. Якось отсе зайшов поздоровити мене з медалею і ми цїлий вечір солодко розмовляли. Він віщує менї пришле так натурально, живо і так певно, що я мимо волї йму йому віри. Бідолашний Демський: йому й на думку не впадає, який тяжкий у його недуг. Так він рветь ся до свого пришлого, наче паробча те, повне здоровя. Щасливий, коли мрію можна назвати щастєм! Він каже, що найголовнїйше і найтруднїйше вже перейдене; се-б то злиднї; бо, каже він, вже йому не треба цїлї ночи сидїти переписуючи відчити за якого будь карбованця; він би то тепер вирвав ся з лабетів злиднїв і може віддати ся своїй науцї улюбленій і що він, коли й не стане по рідній істориї висше свого ідола Лєлєвеля, так принаймнї стане врівень з ним і що його сподївана дісертация дасть йому усї засоби, справити свої надїї лискучі. А тимчасом він, горопаха, кашляє кровю і силкуєть ся отсе від мене затаїти. Боже мій, чого-б тільки я не дав, щоб справдили ся його бажання палкі! Овва, жадної надїї нема! Ледві чи доживе він, доки Нева піде.

Отож саме в хвилину сердечної бесїди з Демським відчинили ся двері і прийшов личман бравий.

— А що Мишка в господї? — спитав ся він, не скидаючи шапки.

— Він учора до вас поїхав, — відповів я.

— Еге, дак се ми з ним розминули ся. Ну, не хай же він прогуляєть ся, а я у вас переночую.

Він війшов в сьвітлицю Михайлова, я подав йому