Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 24 —

ксандрович дасть менї формальну препоруку одібрати єго гроші у К. А я охоче готовий услужити єму. Як що не поталанить сквітуватись добром і згодою, тодї нїчого робити: треба буде йти безконечними стежками закону. В усякому разї я буду вельми радий, коли пощастить менї, оборудувати отсю непевну справу.

Сегоднї бажаю я записати, або як кажуть зоольоґи, визначити ще одну гидку комаху. Та тількі коли-б менї сієї гидкої тварюки не напхати стількі до свого журналу, що не лишить ся місця й про добрих животин. Та байдуже! Ся мінїятюрна комашина багацько місця не забере. Се двадцятилїтнїй паробіка, син „статскаго совѣтника“ Порцієнко: значить теж птах не з тих, що низько лїтають.

25. Тількі що встиг ото я написати: значить теж птах не з тих, що низько лїтають, як по всїх кінцях городу залунало слово: „пароплав“! Вже-ж пак я кинув своє писання, так бігцем до фортеци. З пароходом я сподївав ся на почту з Оренбурґу, а з нею ждав і волї. Парохід почти не привіз, значить і того чарівного, принадливого слова І та, замісць сего слова, привіз дїло в образї рудої, вельми непривабливої особи… привіз він баталїонного командира. Першим дїлом сієї особи було оббігати по всїх казармах та надавати по зубах фельдьфебелям і солдатам; а ротним командирам і інчій офіцернї, батьківського напучування, яке кому личить, уважаючи на чоловіка і єго життя. По такій нїжній і трациозній передмові, звелїв виходити на огляд тій безталанній ротї, до якої і я мав нещастє належати. Бідолашна рота цїлу ніч лаштувала ся до такого дїйсне страшенного суду. 24 червня в 5-ій годинї зранку вона умита, причепурена з намащеними вусами, вистроїла ся на майданї, немов та іграшка вирізана з картону. З 5-ої аж до 7-ої години рота „рівняла ся“ все. О 7-ій годинї з'явив ся сам судия і оглядував, певнїйш мовити, мордував горопашну роту аж до 11-ої години. На сам кінець спек-