Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 26 —

— Гаразд! сподїваю ся, що більш… і… А тебе за що? — питає у четвертого.

— З волї батька, ваше в-диє!

— Сподїваю ся… А тебе за що?

Се вже до мене, я відповів:

— За написаннє „возмутительныхъ стиховъ“, ваше високоблагородиє.

— Сподїваю ся, що більш вже не писатимеш… А тебе за що? — спитав він останнього.

Сей відповів, що теж з волї матери. Не дослухавши до кінця, він вдав ся до всїх нас з міцною промовою, скінчивши її дуже не новою істиною, що „за Богом молитва, за царем служба не пропадають.“ На сам кінець церемонїї спитав він у ротного командира: чому нема на оглядї Порциєнка? Командир на те відповів, що Порциєнко хорий. Се значить, що Порциєнко пяний і перебуває під доглядом свинопаса.

Усї отсї-о конфірмовані, „господа дворяне“, як їх зовуть тут, з котрими і я стояв перед лицем отця командира, усї вони люди прикметні за свої моральні вдачи, але над усїма їми взяв гору останнїй субєкт. Усї їх вади він згуртував в своїй подлій двадцятилїтній особі. Для мене щось чудне і не зрозуміле отсей огидливий парібока. Коли і де він встиг набрати ся зарази на всї паскудні неморальні хороби? Нема паскудства, нема гидоти, щоб він не вдатен був вчинити її? Коли-б з романів Сю взяти огидливих героїв, та прирівняти їх до отсего двадцятилїтнього ізверга, так вони здадуть ся хиба тілько ляльками. Він син „статскаго совѣтника“: значить не можна гадати, щоб у батьків єго бракувало кошту виховати сина добре, а не аби-як. Що-ж? Мабуть гарний і сам той „статскій“ совітник! Тай в загалї гарні ті батьки і матїрки, що віддають до війска своїх дїтий на те, щоб там їх морально полагодили! На останку, з якої речи наш запопадливий уряд бере на себе такі обовязки? Своєю опікою він чисто руйнує моральність доброго, простого солдата. Робітницький дім, острог, кайдани,