тецї Ізмаіл. Тут небавом зробив ся він правшою коменданта, але-ж знов склала ся якась така предивна причта, що єго послали в Астрахань „квартальнымь надзирателемъ“[1]. Трудні обовязки сієї посади примусили єго, кинути її і взяти посаду адвоката в Новопетровському.
Неменший брехун і Компаньонї, мій „меценат“, але не такий не шкодливий і не такий совісний. Раз якось він так забрехав ся, що зробив з себе небожа грапові Закревському і кандидата з Дорпатського унїверзитету. Щоб зразу спинити і знївечити нахабного брехуна, Зігмонтовський метнув себе в ротмістра лейб-гусаринів і в близького кревняка грапові Гудовичу. Знайшов наших!
Не вважаючи на отсю невинну ваду, Зігмонтовський, все таки добрий наівний дїдусь, а вона рахманна, невинна цокотуха і трошки бабуся сантиментальна. я їх інакше й не зову, як Филемон і Бавкида. Вони вкупі з Н. одержують „С. Петербургскія Вѣдомости“ а я часто-густо приношу їм з города окрип, петрушку і т. ін., пю у них чай, перечитую фелєтон і слухаю оповідання про чарівні подїї наівного Филемона і за те користую ся повним довірєм Бавкиди.
1. Сегоднї послав з пароходом до М. Лазаревського листа, може, дасть Біг, вже останнього з отсїєї душної неволї. Вельми я завинив ся перед моїм вірним другом. На лист єго, писаний 2-го Мая, треба-б було менї відписати зараз же, скоро одержав єго, себ то 3-го червня; але я все сподївав ся радісної звістки, з Оренбурґа, щоб перш за всїх з ним подїлити ся нею. Тим часом цїлий місяць сподївав ся марне і мусїв написати, що я все ще невольник; та до 20-го липня, а може ще й серпня, такий самісенький солдат, яким і досї був; ріжниця тількі і всього, що менї не забороняють
- ↑ Низша посада полїцийна. Перек.
