отсю ятошну сцену; але вона з своїх несподїваних добутків показала ся важною; тим то й записую про неї в своїй незрадливій хронїцї.
Подїя ся счинила ся 5-го дня сего місяця. Коли батька нареченої не було в господї, женихові прийшла в голову добра думка повеселити будущу свою дружину серенадою з усїма аньорами. Для сего він покликав з двох рот сьпіваків, такечки-ж з усїма аньорами: з бубоном, тарілками, ложками, з трикутником і ще з якимись брязкільцями. Пересьпівали, звістно не як, вже як з танцями, увесь решертуар салдатських пісень, засьпівали навіть „Послѣ батюшки остался сиротою молодецъ“, звістно сю сьпівали з невеличкими відмінами. Остання пісня дечим нагадувала женихові єго власний побит і з неї він переняв ся таким восхитом, що забажав аби „ребята“ трошки єго зараз „покачали“. Чому-ж і нї?! „Ребята“ зараз до працї! Коли вірні та щирі „ребята“ в десятий раз гуконули гучне „урра!“ вмішала ся лиха доля! саме тодї в брамі показав ся комендант! Гучне „ура!“ зразу обірвало ся! вірні та незрадливі „ребята“, покинувши серед вулицї свого „отця-командіра“, самі навтїкача, куди хто встиг. Женихова доля була критичною, тим паче, що він без нїжної підмоги своєї любої нареченої, не спроможен був підвести ся на ноги через безхитрощні радощі; чи кажучи по просту, через те, що був на смерть пяним.
Другого дня вранцї батько нареченої приходить до коменданта з доношенням, щоб на підставі закону ослобонити єго осоромлену доню і всю родину від паскудного пяницї і гидкого жениха підпоручника Г. На таке законне проханнє ще не вийшов присуд коменданта.
Яково-ж воно порядному і семейному чоловікови бути шачальником отсїєї загряничної ковбанї безгряничних паскудств. Розбірати і розсужувати отакі щоденні, безкраї гидоти! А він, яко начальник, повинен бовтати ся в отсїй вонючій багнюцї! Огидливий обовязок!
