Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 52 —

шло з Москви на адресу Скобелева 10 рублїв. Прислав їх Скобелеву якийсь єго товариш, колишнїй волоцюга, а тепер крамар. Гроші ті одержав Обрядин. На доказ сего вона показала Скобелеву куверту з пятьома печатками. Ще коли Обрядин був за баталїонного ад'ютанта, так ще й тодї підстерегли єго і довели, що він крав отакі саме присилки солдатам гроший. Але він умів якось ховати кінцї в воду і вдавати з себе чесного чоловіка в загалї. Скобелев, довідавшись про такий вчинок отця-командира, прийшов до єго з порожною кувертою в руках і вимагав оддати єму гроші з тієї куверти. Отець-командир почастував єго ляпасом по пицї, а він на здачу дав єму теж ляща. Коли-б се стало ся сам на сам на тім би дїлу й квіт; але-ж подїя склала ся при шляхетних сьвідках офіцерах; через що посоромлений поручник Обрядин, арештувавши Скобелева, донїс про єго вчинок начальству. Нарядили сьлїдство і після сьлїдства поручникові Обрядину велено лишити службу, а Скобелева звелїли судити війсковим судом. По присуду суда Скобелев пройшов через „зелену аллею“, як кажуть салдати, себ то приняв 2000 шпіцрутенів, а потім заслали єго до Омська на сїм років в арештанські роти. Сумна і на нещастє несподївана пригода! Бідолашний Скобелев! народив ся ти і зріс в неволї. Замануло ся тобі покоштувати широкої, солодкої волї вольної і залетїв ти в „радікуль“. (Так звичайно солдати зовуть Новопетровську фортецю). Сьпівуном-пташкою залетїв ти з України до моєї семилїтної тюрми нїби на те тілько, щоб своїма солодкими журливими піснями нагадати менї мій любий, мій безталанний край. Горопашний, безщасний Скобелев! Ти честно і благородно вернув ляпаса шляхетному злодюзї, грабіжникові і за сей честний вчинок пройшов ти скрізь „строй“[1] і понїс тяжкі кайдани на безлюдні береги Іртиша і Оми! Чи ти в своїй тяжкій неволї

  1. Себ то приняв тяжку кару по тілу шпіцрутенами. Перекл.