Сторінка:Кобзарь Тараса Шевченка. Частина трета (1895).pdf/94

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 84 —

дїваних естампів aqua tinta прибуло б ще одного естампу велелїпного.

Про картину Моллера „Іван Богослов проповідує на острові Патмосї підчас сьвятковання вакханалїй“ прочитав я при нагодї в „Инвалид“'ї: пишуть, що в Петербурзї показують її публицї на користь ранених в Севастополї. Не скажу й сам, з якої речи про картину Моллера у мене думка лїпша нїж про довголїтнїй твір Іванова.

28. Ще вчора, себ то в суботу у вечері умовили ся ми з Фіялківським, що сегоднїшню недїлю справимо денебудь геть від осоружної фортецї. От на отсю самітну радість обібрали ми місце в балцї, в яру дикому та глибокому, верстов за пять од фортецї. Там можна під скелями знайти і захисток від сонця і сьвіжу воду криничну. Умовили ся ми йти рано і цїлий день перебути в ущелинах того хмурого яру. А про харчі умовили ся, щоб він узяв шматок, хунтів з пять баранини сирої на „кебаб“, скільки треба хлїба і пляшку горілки, а я візьму чайник, чаю, цукору, пять гурків та шклянку. Усе улаштували як не треба лїпше: і дешево і забористо. Я вже, своїм звичаєм, раював в думцї в обіймах яру похмурого. Минула ніч; прийшов ранок, зійшло сонечко, а Фіялківський мій не йде на город, як ми умовили ся з ним. Жду я єго та жду, а єго нема й нема. Я нагрів чайника і взяв ся до чаю, не перестаючи дивити ся на фортецу. Нарештї добряче вилаяв зрадника і взяв ся запису вати у новому зшитку, а Андрій Обеременко він городником у нас (він з „подвижної“ команди і близький мій земляк). Я покликав єго у яр з нами, яко товариша і міхоношу. Він замісць шклянки чаю, випив чарку горілки і почав лаяти нечестивого ляха.

Чимало сумнївав ся я про вартість довголїтної працї Іванова, потім загорнув зшиток і рушив до фортецї, щоб розвязати вузлика, що завязав менї Фіялківський. Прихожу, глянь! сидить він під казармою на рундуцї і лає Дахмищина, салдата з жи-