далі: Зноси терпеливо оце твоє „нині“ задля будичини твоєї.
Мужчина, що про нього розповідаєш… він… (я бачу) мудрий і чесний, саме для життя спосібний. Його чеснота й розум не стерплять, щоб ти мала в житті терпіти і плакати.
Те, що ти називаєш у нього і других „кінським копитом прози“, це з твоєї сторони лише пуста уява й химери, а по-правді ніщо інше, як твердий світогляд, котрого тобі бракує. Ти надто вже в добрі й безжурности виховувалася і виростала, щоб на житті розумітися, коли б який вихор життьовий над тобою звіявся, ти б або зламалася або згинула з журби. Та оцю нещасну вражливість мусиш ти старатися гартувати і притуплювати в собі. Вона тобі, особливо ж в пожиттю з простим людом, не вийде на добре і користь. Як хочеш ти, приміром, з такою вражливістю і тонкістю відбирати від людей для приходства датки, котрих і так тверезим чуттям… тяжко видобути. А ти будеш мусіла робити це, моя донцю; життя бо і досвід присилують тебе до того. Чи тета поступає, може, інакше? А інші, а й я робили ми інакше?
Ні моя, дівчино, ти ступила твоїми почуваннями і думками на якийсь… досі нетиканий нами шлях: ні я так не думала, ні старші сестри твої; жодне з моїх дітей не було таке, як ти!
Держися лише того чоловіка, якого тобі господь надіслав у тім добрім, чеснім молодці. Зрозумівши його з твоїх оповідань на свій лад, я дякую господу, що він звів вас разом.
І не забувай, що він здобув, те все, чим вже досі є, власними силами. Твій обов'язок твердо по його стороні стояти. А передовсім будь добра, моя дитинко, будь добра! Ти ще не знаєш, яку
