летом твоєї фантазії. Я волю тебе, коли здаєш тітці твої господарські справоздання, ніж“…
— Між коли тобі свою душу відкриваю, Олексо? — спитала я.
Про мене нехай буде на твоїм!.. і коли б у тебе, Зоню, не були такі гарні очі, що чоловік пішов би за ними мов осліплений і у воду, я б…
— О, ти одначе не пішов би за ними в воду, Олексо! — докінчила я скоро, замість нього; — хоч і який ти собі там відважний і неустрашимий, але цього ти певно б не вдіяв! До такого вчинку була б вже скорше я спосібна!
Бачите ви це, мамо, і вважаете?
Воно підносить чим раз вище й вище свою голову між нами. Тоді стаю я настільки сильніша, на скільки він мене до крайности доводить. І в таких хвилинах стає мені зовсім ясно, чого мій брат оженився, помимо всяких грозьб і благань, помимо всяких упімнень, з своєю Рут, а Андруша й усі інші поступили всетаки так, як їх внутрішній голос, добрий чи лихий, наказував.
Молітеся за мене, мамо, молітеся!
Мені так тяжко на душі, так сумно, а чоловік, за котрого маю вийти, такий спосібний і чесний, такий у повнім значінню слова гідний, а мимо того…
Чи ви читаєте мій щоденник, моя далека, горем похилена, мамо, читаєте?
Читайте.
Округ мене смуток і осінь.
Білі, фіолетові й червоні хризантеми стоять уже в повнім цвіті. Небо синє й чисте а мимо того дхне, смертю щось у воздусі дише…
