монії. Старайся позбутися того, про що думаєш, що воно йому не по душі, а твої думки й розум зверни, як він нього бажає, на практичні діла, тим більше, коли бачиш, що він цінить у жінки практичність і такі ж погляди та діла більш, як усе інше. — Не прив'язуй душі до надто фантастичних і високих речей чи ідей; нехай би вони собі в теорії хоч і як гарні та привабливі, хоч які добрі й артизмом надхнені були, вони всетаки не мають нічого спільного з буденним тверезим життям і далекі вони від усякої тверезої дійсности.
— Зоню, це правда, що чоловік повинен багато робити з самоповажания, але він повинен усе мати питання на думці: чи в тім, що він діє, лежить також і практичність? Життя з своєю страшенною повагою, горем і невтомимістю довело мене до таких заключень; у моїм віці я не можу вже стати тобі підпорою й поміччю, та можу поділитися з тобою моїм поважним досвідом. Я знаю, що вони таким, як ти, мій голубе, не по душі, одначе знай, обставини життя є паном над ними, а не ми самі, як це нам іноді помилково здається.
— Стережися, моя дорога дитинко, щоб твоє власне нутро не сталося пропастю твого щастя. Молю тебе про це й журюся тобою, відчуваючи виразно, що те „щось“, про котре згадуєш заєдно і яке грізно здіймає голову між вами, — стає в твоїй душі першим голосом. Не є він сильний і жорстокий, але пануючий і виразистий. Мабуть був і він тим фактором, що відрізняв тебе так виразно від моїх інших дітей, а тепер звертає тебе на іншу дорогу може й не щасливу.
— А й погляди Олекси щодо національних справ старайся вирозуміти. Вони здорові, дитинко, і я бачу, що він (наскільки позволяє йому це його вік і час) знає народ і життя… Держися його, бо
