Сторінка:Кобилянська. Ніоба (1929).pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

розуміти мистецтво, а що інше: бути самому артистом!“

„Так, це правда, що не „виявляла“… Такого бажання не могла бись навіть сповнити. За три, найдальше на чотири місяці, як бог допоможе, поберемося, і як сама знаєш, ждуть тебе інші обов'язки, ніж правила мистецтва. Будеш мати багато на своїх плечах, Зоню! Сама будеш мусіти доглядати ціле господарство, як тут робить це тітка, бо парохія, яку я правдоподібно одержу, велика й розширена, парох слабовитий, старший удовець, і я буду мати досить діла з своїми занедбаними парохіянами. Маю намір заразз самого початку забиратися до реформ. Я йду з певним пляном між народ, на село — і ти будеш мусіти помагати мені в моїх заходах. Як бачиш, не поможуть тобі тут багато твій добрий смак і змисл для краси й мистецтва. Тут треба практичного діла й тверезого розсудку, а певно… що наша праця не піде нам марно…

…Так, так, — додав чомусь глумливо, як передше — вуйко хибив потроху, виплекуючи в тобі чуття для самого артизму й етики, а занедбавши змисл до практичности, так головний для жінки. Тепер, pardon, мучить тебе те лихо, розгніздившись у твоїй вдачі, і я побоююся, що хоч і як я тебе люблю, ти помимо всього не внесеш бодай практичного змислу в нашу хату. А до того всього появляється ще такий, як он цей, і хоч він і нічого не говорить, то я не можу позбутися тієї думки, що той чоловік здавлює в тобі своєю працею і своїми бесідами, чи радше поглядами ще й цю рештку практичних поглядів, які зосталися в тобі. Справдішнє щастя, що є ще тут тітка, яка, мов той добрий янгол, стереже й береже тебе — з вуйком ти мабуть одна душа; інакше я б