24
Нараз, без усяких інтродукцій, ставить йому вона таке питання:
— Чи ви покладаєте що на одвертість жінки?
Здивувався таким питанням.
— Ну, як же? так, чи ні? — спитала, звертаючи свої милі оченята на його уста.
— Ні, — відповів він, ухиляючися від прямої відповіді, — властиво, не покладаю нічого. Жінка ніколи не буває одвертою, хіба в дуже рідких і критичних моментах. Звичайно акторує, бо акторство лежить в її натурі.
— Може правда й по нашій стороні, — відповіла задумчиво, відвертаючи очі від нього, Відтак сказала: — чи думаєте, Осипе, що воно мусить так бути, що лише мужчині вільно заявляти свою любов жінці, а їй це рішуче не личить?
— Ні, відповів він, — так не думаю, та воно не в звичаю, щоби робили це.
— Порядні — тим іронічним словом перервала йому бесіду.
— Так, — говорив далі, — бодай у звичайтим понятті слова „порядні“ жінки. І воно може й ліпше так з деяких причин. Великим, значним жінкам, це, що правда, так сказати б „уходить“. Вони доказали це, як учить нас іноді історія. Але такі жінки відповідали й відповідають, взагалі, самі за себе й свою „добру славу“. Для звичайних, смертельних, справді ліпше так, як тепер буває.
— Але, — перебив нараз сам себе, мимоволі огорнувши поглядом її ніжне, поважне лице, — чому ви так питаєте? Чи задумуєте заявити свою любов якому мужчині?
Тут усміхнувся він насилу, бог знає чому.
І вона усміхнулася, а відтак спитала вже цілком поважно:
