26
Я?.. Я відбила б одну із зміїних голів кожний раз після зневаги, в якій нарушено б мою мужеську честь і гідність!
При тих словах спалахнувши очима, махнула рукою так сильно, що коло нього мов холодом повіяло.
— Так! — відідхнула глибоко, немов би в тій хвилі відбила справді одну з зміїних голів.
Стоячи ще хвилину, непорушно на місці, вдивлялися на себе розгорілими очима.
Відтак обізвалася вона ледве чутно:
— Та він і так може дізнатися, що я любила його з усієї моєї душі. Це може він. Я хотіла лише заявити йому це. Було це моєю потребою і я думаю, що не согрішила тут ані проти добрих звичаїв, ані проти гідности жіночої. А щодо „упокорення“, — додала, — то я годна[1] перенести його. В мене чести й гордости доволі, о, доволі!
При тім піднеслася на пальцях так високо, що майже перевищала його; стягнула брови, як з фізичного болю і, не окинувши його більше ані одним поглядом, пішла собі.
Пішла, а він зостався на місці, мов громом поражений.
Через хвилину стало йому ясно в душі, мов блискавка пронизала його.
Відтак став очима шукати її.
Стояла в другій кімнаті, висока й ніжна, оперта плечіма до стіни і слухала одного молодого чоловіка, про якого знав він з певністю, що той любив її.
— Ні, мамо, — сказав, — вона не мала корони на своїй голові, але я й без того кинувся б був до її ніг і поцілував їх. Чому не пригорнув я її
- ↑ Годна — можу.
