Сторінка:Кобилянська. Ніоба (1929).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ти думаєш, Осипе, що Андруша п'є справді так багато? Він потребує лише один келішок, і вже готовий; він цього ніколи не признає, але про те знають усі; для того то бувала й буває в господарці через нього втрата й шкода. Одну часть проп'є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші, або хто вже там має в намірі загарбати в нього те, що кому якраз треба… А розпився він, властиво, від часу, як був у одного лісничого за помічника. В рік по твоїм від'їзді, пересвідчившися, що школою і книжкою нема його що мучити, віддав його батько на практику до одного знайомого лісничого, який якраз потребував молодого хлопця; пробувши там ледве рік, закохався Андруша в сестру лісничого, старшу якусь дівчину, і давай мучити її, щоб вийшла за нього. Дівчина, розуміється, про таку бесіду й чути не хотіла; раз — він був від неї молодший, а подруге — за кого й було там виходити заміж?.. Тож замість усякої надії просто відмовила йому, наказуючи доволі строго вести себе в службі, як слід, добиватися кусника хліба, а вже потім і женитися, з ким у той час захочеться; „а мене лишіть у супокої“, мала відказати. Він узяв собі ту її (як сам оповідав) „понижаючу“ відмову так до серця, що почав ночами запиватися, щоби свій жаль забути… А що там не обходилося без товариства, а надто гострішого надзору не було, допився він уже там так сильно, що батько, не вижидаючи його поправи у лісничого, поїхав сам до нього й забрав з собою додому. Наскільки це було ліпше, що він зостався опісля вдома, а не між чужими, я нині добре розсудити не можу. Знаю лише тільки, що він тут не гамував себе більше, ніж там. До того неустанне товаришування з простими, сільськими парубками,