Сторінка:Кобилянська. Ніоба (1929).pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

наскільки була гарна й добра. Боже, коли б могла тепер устати з гробу й побачити, що діється з її бідними сиротами, над якими розбивалася й тремтіла, коли б могла побачити, хто й яка їх мачуха, то…

Старенька мати махнула рукою й лише додала:

— Але бог став сам сторожити над сиротами, а одно, цебто наймолодшу дитину, покликав за матір'ю до себе. Всі інші три її сини, хоча й як занедбані збайдужнілим батьком і поневіряні поганою мачухою, вчаться добре й ведуть себе, як бог приказує. Господь сторожить сам над сиротами, як коли яка мати замкне очі навіки… Коли, отже Марія при чертвертій дитині богу душу віддала, занедужав батько так, сину, що ми мусіли затаїти перед ним її смерть. Щойно в рік пізніше, коли показалося, що хорий мусів переїхати до міста, щоб бути заєдно під лікарським доглядом, приїхав повдовілий твій швагер і забрав його до себе. Тільки тоді довідався батько, що найстаршої доньки його вже нема. З недужим виїхала й Лідка, що була вже наречена свого шурина, і Олена. Лідка для догляду за батьком, бо вона, можна сказати, була вроджена сестра милосердя і можна було на неї в усім здатися; разом з тим мала вона потрохи доглядати осиротілих дітей свого шурина, котрим за півроку мала стати матір'ю. Ми були вдоволені з того тим більше, що шурин любив її і шанував правдиво. Олену знов вислала я в місто, щоби помагала Лідці, особливо в догляданні батька, бо була сильнішого здоров'я, а подруге, щоби вчилася кравецтва, І тим знала собі колись у потребі заробити на кавалок хліба. Я ж сама зосталася вже тут, дбаючи та збираючи з Андрушою сякі-такі грошенята, щоб продовжити батькові вік. Батько зостався в місті вже