Сторінка:Кобилянська. Ніоба (1929).pdf/55

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

жінки, вона допомагала йому в усіх трудах і тому він ушанував її дуже“.

— А така дрібонька й маленька, пані-матко, і така робоча й добра! От то дитина! Дай їй, боже, добра замужем! Я гадаю, що вона й тепер досить має на своїй голівонці! Казала мені, що має дуже мало помочі в усім у роботі й мусить ще, окрім доглядання батька, займатися й осиротілими дітьми своєї сестри… Але читайте лист, пані-матко! Ви цілком забули, що маєте лист у руках. Читайте й не журіться! Господь бог добрий, подбає й надальше про вас!..

VII

Останніми словами цього чоловіка я немов збудилася з задуми про хорого мужа й дітей там у місті; тому перечитала лише скоро й зі зворушенням коротке письмо Лідчене, писане також у поспіху і в очевиднім зворушенні; лист цей був більш-менш такого змісту:

„Дорога мамо! Присилайте якнайскорше речі і, коли можете, трохи грошенят. Вишліть і мою брансолєтку, яку лишила я у вас! Хочу заставити її, бо я не годна дивитися довше на батька, як він у своїх, може останніх днях життя журиться видатками, які привела з собою його довга й тяжка недуга, і як жахається він перед всякою значнішою поміччю свого зятя.

Мій суджений добрий, мамо, дуже добрий, але я це розумію, що батько, будучи, так сказати б, на ласці тепер уже в нього, глибоко відчуває своє невідрадне положення. Воно й так уже досить, що ми тут у нього замешкуєм, і що він оплачує лікарів та інші видатки. Правда, що я стараюся з своєї сторони, наскільки лише мій скупий час