Сторінка:Кобилянська. Ніоба (1929).pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і сили позволяють, нагородити його доброту на його дітях, яких і без того безгранично люблю. (Все я бачу з їх личок нашу дорогу, незабутню Марійку). Але зате Олена, мамо, за те вона… я мушу на неї тяжко пожалітися перед вами. Вона приїхала в тій цілі сюди, щоби бути помічною в догляданні хорого батька й щоб учитися кравецтва при тій нагоді. Але чи ви думаєте, мамо, що вона справді дбає про батька?.. Нехай господь боронить перед такою поміччю! Нічим не журиться вона, мамо! Ані батьком, ані іншою працею, яка аж кишить вокруг нас… а вже найменше кравецтвом, що ним має нібито колись заробляти собі на кусник хліба. Заєдно уганяє лише вулицями перед вікнами склепів або вештається в кімнатах мого нареченого!.. Чи випадає взагалі ходити стільки з візитами, з огляду на таке нещастя, яке спідкало нас з хоробою батька, і яке нас ще надальше дожидає? Ви, мамо, зосталися з нещасним нашим п'яницею самі вдома, мозолячися й побиваючися, і старайтеся гірко здобувати той нужденний гріш, щоб якнайскорше вислати його нам знов сюди. Тут хорий батько… що має лише даровані дні перед собою, а вона безжурна… свавільна, тут і там на відвідинах забавляється і то іноді по місцях, куди зовсім не годиться заходити молодій дівчині.

Мамо! оця дівчина наводить на мене безсонні ночі. На мої упімнення й науки, щоби держалася своєї праці, та щоб мала на оці поважну, невеселу будучину, яка зі смертю батька жде нас, особливо ж її, відповідає мені, що свою будучину має сама на оці, більше, як я, та що вона не має заміру марнувати свої молоді літа і здоров'я по кравчинях, коло чужих „шматів“. Вона завчасу хоче оглянутися за якимсь „добрим мужом“, „Від