1) Брати! Хоч би я говорив усіма людськими й янгольськими мовами, та не мав любови, то був би я міддю, що дзвенить, або книвалом, що бринчить.
2) І хоч би я мав пророцтва дар, і знав усі таємниці, і тямив усі знаття, і як би мав усю ту віру, що навіть гори переставляє, та не мав би любови, то був би нічим.
3) І хоч би роздав я всі свої маєтки й хоч би тіло своє віддав спалити, а любови не мав би, то не було б мені користи ніякої.
4) Любов довго терпить, милосердя має, любов не заздрить, любов не пишається, не гордує.
5) Не осоромлює, недопоминається свого, не роздражнюється, не задумує зла.
6) Не радіє з неправди, а радіє з правди.
7) Вона все любить, всьому віри діймає, на все уповає, все терпить.
8) Любов ніколи не впадає, хоч би й пророцтва перестали, хоч би й мови замовкли, хоч би й знаття затратилися.
9) Бо ми тільки частково знаємо й частково пророкуємо.
10) Поки я був дитиною, то говорив як дитина і думав як дитина, і міркував як дитина; як став дорослий, відкинув дитяче.
11) А як прийде довершене, тоді все часткове непотрібне буде.
12) Адже ми тепер бачимо немов ворожачі насвідачі,[1] тоді ж — око в око; тепер я розумію частково, а тоді пізнаю все так, як і мене самого пізнали.
13) Тепер же остаються: віра, надія, любов; три їх, але найбільша з них — любов.
(Лист апостола Йоана до коринтийців, глава 13).
- ↑ Ворожачі насвідачі — ті, що ворожать наосліп.
