свати, весїля. На кого я роблю, на кого працюю? — от тілько, що напю ся тай забавлю ся з людьми“.
Чарка пішла кругом, та лиш чути було: „Дай Боже здоровє, пийте здорові, дай Боже і нам і вам“….
Від горівки кождий стає жвавійший, як кінь, коли вівса попоїсть.
Тоті, що ще не давно журили ся ґаздівством, як не тоті стали; весело сьпіють, величають Івана богацтвом та маєтком. Веселїйший над усїх сам Іван — підпер голову руками тай став на цілій голос сьпівати.
„Ой по над бір великий
Ходить ворон дикий,
Та но цїлуй, куме, куму,
Бо то гріх великий.
А я того гріху, гріху,
Неспокутую ся
Та най свою куму любу
Хоть нацїлую ся".
За ним підтягали і другі, але недосьпівували цілої сьпіванки та якби лиш доповідали: куме — куму — гріху — націлую ся. — — — — — —
— — — — — — — — —
У другім кінци стола, де сидїли біднїйші ґазди, тай чарка не так з часта доходила, зачали сьпівати напротив богачів:
