„Ой богачі, богачики,
Незбивайте суму,
Не помрете на холеру,
Помрете на джуму.
Як будете, богачики,
На джуму вмирати,
На кого ви свою суму
Будете лишати?“
— — — — — — — — —
— — — — — — — — —
Уже було пізно. Матїй стояв на порозї тай дивив ся, як місяць по небі ходить. Коли вийшов Іван тай озираючись то поза себе, то на місяць, поминув дорогу до села тай пішов у поле.
— От звідки маєтки беруть ся — сказав сусїд Матїя і штуркнув єго під бік. Не було сумнїву, що богач йшов до старого двора, що стояв серед поля. —
— — — — — — — — —
Не від тепер люди знали тай розповідали, що у тім дворі „той“ — пречби ся казало — дає людям гроші, а люди там ходять тай душу єму свою записують.
Знав те і Матїй ще від малого хлопця та так бувало боїть ся старого двора, що і у той бік по дивить ся. Але як узрів на свої очи, що йшов туди богач серед ночи, щось якби обернуло ся в єго нутрі тай шепнуло до уха: „Не
