му, науки, в теплї серця, братерства, громадської працї для загального добра і правди.
Яку велику вагу має для людий вода, — се можна зрозуміти, коли перенести ся гадкою у ті далекі сторони, де земля дає людям дуже мало криниць і потічків. Сївши на березї потічка, полетимо думкою за сї верби, що схилили свої вітки до води, за сї жита-пшеницї, що ростуть на горі, над потічком, за далекі білі хмарки на краю неба. Наша думка полетить разом з пташкою через гори і моря. Її тїнь промелькнула над потічком, і її вже нема. У нас води богато; рослини, маючи досить води, виростають великі і пишні. Але згадаємо про сторони, де ясне небо рідко посилає дощ і на сухій землї ростуть дуже бідні рослини. Дїйсну цїну води знаютъ тільки ті люди, що живуть у таких сторонах. В середній Азії, на Арабському півострові, в пустинї Сахарі, на горах Нового Сьвіту і подекуди в Еспанїї, — кожде жерельце не тільки символ, образ житя, се — саме житє; але
