дзюрчить і сьвіжа вода падає на дно фонтана.
Дивлячись на наші криницї, що з них пємо хоподну воду, на наші річки і потічки, — спитаємо себе: які з усїх сил і богатств природи найбільшу вагу мали для людий? Чи можна сказати се про море, безкрає море, що котить филї за филями і білим шумом товпить ся на камінях берега; що дає житє мілїонам тварів і вже здавна стало вільною дорогою людям? Чи може скажемо се про красу землі — гори, що купають свої верхи в хмарах і дають притулок цїлим великим народам в своїх долинах? Чи більше се можна сказати про непомітний маленький потічок, що ховаєть ся між зеленими берегами? І справдї історія народів показує нам, що непомітний потічок зпочатку більше поміг людям, нїж океан і гори і всякі інші сили великого тїла землї. Богатство і бідність народів, їх звичаї, віра, підвалини громадського житя — залежать найбільше від того, чи богато води дає їм та земля, що на нїй вони живуть.
Ось як розказуєть ся в одній давній східній лєґендї про початок ворогуваня між трома великими расами-племенами
