багато пустинї, в инших же місцях болота, з водою нездоровою для людий. Африканські і азіятські народи довгий час зіставали ся в занепадї, тодї, як европейські вийшли на верх, досягли висших ступнїв осьвіти й культури. Та стара лєґенда каже, що брати, посваривши ся біля „Криницї Сварки“, зійдуть ся колись біля „Криницї Згоди“ і вже на віки побратають ся.
Людська доля колись залежала в великій мірі від того, де вони оселили ся. Живучи в оазї, наче на зеленому острові серед пустинї, — люди не могли відійти за останнє, крайне дерево своєї оази. Се зменшувало зносини між людьми, нїяка новина до них не доходила.
Вільно кочують пастухи по степу, переганяючи худобу з одного краю його до другого. Та й вони стрічають ся з людьми тільки біля криницї чи коподязя.
У старовину Греки досягли високого ступня культури в значній мірі завдяки тому, що на перших ступнях мали в своїй сторонї багато криниць, потоків і річок. Славили їх у піснях, ставили над ними каплицї. Потічки, що про їх співав Гомер, веселили
