піни і ось сама нїмфа-русалка промовляла до нього. Там цар набирав мудрости, що так його прославила. Бо нїхто в сьвітї не сказав-би йому стільки мудрого, скільки скаже сама природа, вічно нова і безсмертна.
Часто не клопіт суєти житя, а тиха розмова з природою на самотї навчає людину мудрости і правди. Нума Помпілїй та нїмфа Еґерія — се тільки образи людини і природи, витворені на перших ступнях культури.
Коли мовчазна природа могла навчати мудрих законодавцїв, то скільки-ж вона подає втїхи і сили всїм, що нудять ся на землї, що борють ся за житє?
Уже змалку зазнаємо багато клопоту і працї. Треба вчити ся, сидїти в школї, працювати над книжками, писанєм. Аж ось настає лїто, — і дїти знов на волї. Вони знов бачуть поле, і лїс, і криницю, і широке плесо річки. Вони знов дишуть сьвіжим повітрєм, кров їх обновлюєть ся, вони набирають сили.
Нехай же кождий школяр більше бродить на березї річки і потічка, придивляєть ся всьому, що дїєть ся на березї, між камінцями, і в лїсї між корінєм; нехай бачить, як з землї родить ся ясне око нїмфи — криничка.
