І не тільки дїтям се потрібно. Земля і сьвіт увесь, величність і житє, сьвіжість гаю, прозорість криницї — се мати-природа, що з її лона всї ми вийшли і з неї-ж набираємо сили і розуму.
Наші предки у давню старовину любили жити близко потічка, в долинї, за горою, що боронила їх від холоду. Вони вважали криницї — сьвятими, поклоняли ся їм, або, сказати вірнїйше, шанували їх. Вода давала поживу їм самим і їх худобі; вода ростила трави і гаї над потічком. Над криницями ставили каплицї для вшануваня божественних сил. І вірили, що чиста кринична вода помагає від недугів, очищує тїло і душу від гріху.
Не віримо вже в русалок, нїмф, водяних богів. Не будуємо на честь їх каплиць. Та ми иншим способом ушануємо чисті води криниць, жерел і потічків: ми будемо дознавати ся про їх, будемо робити наукові дослїди над ними. Дізнаємо ся, якою стежкою ішла вода під землею, і що вона звідти забрала з собою і винесла на вільний сьвіт. Дослїдимо, як жерельце, потічок на своїй дорозї творить житє, розмиває землї, як він допливає до річки і далї аж до моря. І навчимо ся, як треба ко-
