Сторінка:Ковтун Іван. Крилатий рейд (1929).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

За півгодини шість літаків плавко знялися з ростовського аеродрому.

— А чому тільки шість? А сьомий? — здивується читач.

— Сьомий лишився на аеродромі.

— А пасажири?

— Пасажири теж залишились, бо без літака не полетиш.

— Що трапилось?!

— Про це потім.

4

Все вище й вище. Всі відчуваємо, що літак забирає поволі й уперто найбільшу височінь. За нами увесь час назірцем мчить блискучий проти сонця, охайний, мов лялька, Калінінський літак „К 4“, менший од „Дорньє“ „Комєта“ й моторніший. Він легко забирає височінь й пливе високо над нами, плавко й легко спускається вниз: ніби кокетує своєю моторністю.

Гори, ще бурі й неодягнені кучеряво-зеленою листвою, косо простягаються безкінцевими пасами, і щодалі на південь їхні гряди вищають. З височини 1500 метрів гори гублять свою велич, а також і красу, бо здаються нам невисокими пагорбками, густі столітні ліси, що густо вкривають їхні схили й верхів'я, нагадують низеньку, мишасту травичку. Так, так, дорогі читачі, низеньку, мишасту травичку.

І не дивно, що стрункий, чорнявий Дардик перехиляється й щосили гукає мені розчаровано на вухо: