Сторінка:Ковтун Іван. Крилатий рейд (1929).pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

призначення, як видно, обслуговувати не так пасажирів, як тутешні околишні хутори чи станції, бо ми спостерігаємо, як час од часу заходять дядьки й довго п'ють пиво, б'ючи кулаками по столу так, як би і в любій „Баварії“. До них підходить тутешній, як видно, старший міліціонер заспокоювати, але, отримавши доброго кухля пива, сам підсідає і встряє в розмову.

Нам, як гостям, подають чистий посуд і приділяють таки багато уваги. Дівчата-служниці, що, очевидно, складають і „місцеву інтеліґенцію“, запрохують нас нікуди проти ночі не вириватись, а залишитись на „танцювальний вечір“. Хтось із п'яти дав їм на це згоду і пообіцяв із білявою Катею протанцювати якийсь складний танок, в якому ні я, ні будь-хто з останніх ні чорта не розумів.

Але побувати на знаменитому танцювальному вечорі нам так і не довелося, бо о 12 год. ночі Ростов дав наказа начальникові станції Степова зупинити товаровий поїзд і довезти нас до станції Батальська, звідки якимось уже іншим засобом нас мали доставити до Ростова.

Та нас чекала нова несподіванка, яка принесла хвилювання всім нам п'яти за долю пілотів і долю літака. Вже коли ми владналися, як бувало колись у 20 році на тормозах, нам подали телеграму з Сочі такого змісту:

„Степова, ЖД. На самольот літунові (прізвище). Справности мотору наказую негайно вилетіти назад Ростов. Заберіть своїх пасажирів для доставки