Тифліс. Виконання та час вильоту негайно телеграфуйте Сочі. Підписи“.
Для нас стало ясно, що і літак до Сочі не долетів навіть без нас, і що з ним сталось і в яких умовах — не відомо. Останнє наше прохання доброзичливому начальникові станції було дати телеграму у відповідні місця, щоб потурбувались за долю літунів, загублених невідомо де — чи то в кубанських степах, чи в гірських ущелинах Кавказу.
Товаровий поїзд ледве посувається. Полум'я з паротягу, як крила якоїсь велетенської птиці, схлипують на степовій рівнині. Ми перетомились і нам хочеться спати. Але таких розкошів на тормозах не дозволено. Під'їздимо до станції Каяла.
Це мабуть велика станція і велике село, бо горять електричні вогні, а здалеку, очевидно, на сельбуді, горить першотравнева червона зірка. Але що то за сотні світляків розсипались вулицями, хилитаються і сунуть повз нашого поїзда, колією?.. А-а… страсний четвер… І тут, на далекій станції, крізь машкару жартів до мене мимоволі прийшов сум…
Як уперто ми вели боротьбу, не один із нас тут присутніх нараховує десятилітній стаж комсомольської роботи, які зрушення проробив комсомол серед молоді, але разом із тим ще скільки її непочатої. Літаки, техніка, електрика — і „страсні вогні“, що несуть їх дівчата і хлопці комсомольського віку…
