ність і наші культурні процеси вже зараз є процесами загальноінтернаціональними.
Зростає молода радянська література. Зростають культурні кадри, маємо університет, політехнікум художній, кооперативний, індустріяльний, збільшуються тиражі газет і журналів.
Наша бесіда затягнулася несподівано до ночі.
Прощаючись із тов. Махарадзе, ми прохали пробачення за турботи й щиро призналися, що цей вечір ми згадуватимемо завжди з глибоким почуттям подяки й поваги.
Старий більшовик посміхався своєю тихою посмішкою й, прощаючись, тис нам міцно руки.
Соняшним погожим ранком авто помчав нас до ЗАГЕ'у (Земо-Авчальської гідро-електричної станції).
Не бачивши ЗАГЕС'у, уявляєш велетенські споруди, ґрандіозні будівлі і взагалі мурованого велетня. Тому незвичайно розчаровуєшься й сам собі не віриш, коли бачиш серед зелених гір, біля Кури, світлосірі охайні й скромні будівлі, що аж ніяк не нагадують велетня.
Величність ЗАГЕС'у вся в суворих цифрах: на станцію витрачено 16 мільйонів карбованців. Скопано понад 50.000.000 пудів землі. Загата станції важить 6.500.000 пудів. Заслони загат важать по 3.000 пудів кожна. Зірвано скелястого камня понад 20.000.000 пудів. Сила станції — 36.000 кінських сил.
Ось у чому велич ЗАГЕС'у.
