слюсар 5-го розряду з ХПЗ, в якого замість вусищ під носом золотиться ніжний пушок і, здається, коли не помиляюсь, інколи стирчить три міліметрових волосинки.
Оці волосинки й пушок призвели до того, що він придбав собі призвісько: Старий Рубака. Трапилося це так.
Одного разу Бєльський провів рукою по щотинистій своїй щоці й проказав:
— Треба вже голитись.
Левицький, почувши це, погладив свій пушок на щоці і в тон йому промовив:
— Та й мені не завадило б.
— Тобі? — здивувався Бєльський.
— Мені! — твердо відповів Левицький.
— Та ти ж, мабуть, зроду не голився?
Левицький обвів його з ніг до голови призирливим поглядом і з погордою кинув:
— Дай боже, щоб ти на свойому віку стільки раз голився, скільки я вже на свойому.
Одне слово Бєльський був переможений і лише міг промовити:
— Старий Рубака та й годі! З того часу й пішло — Старий Рубака.
Рубака таки настояв на свойому й пішов до перукарні. І, коли було урочисто поголено пушок на щоках і безжально зрізано три міліметрових волосинки на горішній губі, усі товариші серйозно запевняли Старого Рубаку, що він помолодшав років на десять…
