Сторінка:Ковтун Іван. Крилатий рейд (1929).pdf/45

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Сьогодні о 12 годині ночи рушаймо до чорного Баку.

14

З чорної прирви неба накрапує м'який, приємний дощик. Вокзальна площа запружена тифліською комсомолією. Безперервно гремить музика.

Нічого дивного, звичайно, в цьому не було б, коли б це діялося ранком, по обіді, хай би увечері, але це діється рівно о 12 годині ночі.

І тому пробач нам, харківська комсомолія, за те, що, коли ми побачили лави тифліської комсомолії, яка прийшла на вокзал о 12 годині ночі з веселими піснями, оркестрами, з широко розгорнутими стягами провожати нас, ми чомусь з біллю й соромом подумали (і, між іншим, усі як один):

„А в нас би не прийшли, сказали б: пізно, дощ…“

Пробач, харківська комсомолія, може ми помилилися — хто його знає. Ти, якщо схочеш, можеш довести, що ми не праві, бо комсомолія Закавказзя, прощаючись з нами, дала слово обов'язково послати свою делеґацію до нас на Україну. Прощальний мітинґ, надзвичайно коротенький, вибухнув молодою силою, юним, непідробленим ентузіязмом.

Стало ж трафаретом писати й говорити, що в промовця надхненно горіли очі, а слова запалювали.

Пробачте мені трафарет, але це було так — горіли надхненно очі, а слова запалювали. Я багато раз чув промови Павла Усенка, ділові й щирі. Але