У 60 роках Баку було невеличке місто, так тисяч у 10–20 населення, але з розвитком нафтової промисловости стало рости буквально американським темпом.
Другого дня ввечері ми рушили до славнозвісного клюбу ім. Алі Байрамова.
Підійшли до великого жовтуватого будинку на розі двох великих вулиць і широкими мармуровими сходами пішли на гору й за хвилину опинилися в просторому коридорі, повнісінькому жінками, дітьми, дівчатами. Сотні чорних оповитих дугастими бровами очей зацікавлено розглядали незвичайних гостей.
Клюб Алі Байрамова мабуть чи не перший у світі клюб розкріпаченої жінки Сходу, що може день тому скинула чадру.
Киязим Ісмайлов знайомить нас з Окіме Султановою — першою в Азербайджані дівчиною активісткою, що працює на комсомольській роботі (заступник голови ЦБ Комдитруху Азербайджану).
— Дивись, що робимо, — сміється Киязим, — три роки тому в чадрі ходила, а зараз активістка хоч куди.
Окіме веде нас оглядати клюб і знайомить з його роботою.
— Розкріпачити жинку прекрасними словами про розкріпачення не можна, наша мета насамперед розкріпачити її економічно. При клюбі у нас організовано низку майстерень, щоб кожна жінка, член клюбу, мала можливість вивчити будьяку спеціяльність. Найбільша майстерня — це швацька. Там працює понад 300 жінок. Є ще й
