Несподівано ця невинна розвага перетворилася на змагання.
Змагалося фактично двоє — низенький міцній забійник, донбасовець Аверін, та смуглявий стрункий тюрок.
Спочатку Аверін витиснув 12 пудів. Підійшов тюрок і витиснув 12½. Ми захвилювалися. Аверін посміхнувся — підійшов до силоміру, поставив широко ноги, взявся за держаки і витиснув 13 пудів.
Знов підійшов тюрок, узяв держаки й стрілка зупинилася на 13 пудах. Ми розгубилися. Оточили Аверіна.
— Аверін, товаришок, не підкачай.
Знов Аверін соромливо посміхнувся, втретє взявся за держаки. Затремтіла стрілка й стала біля цифри 14. Ми заляскали в долоні — як же, перемога за нами. Але нам замало — ми хочемо більшого.
— Старого Рубаку сюди! — загули дружно й виштовхнули наперед дороги Рубаку й примусили його взятися за держаки. Рубака напружився й стрілка тремтяче застрибала біля… 5 пудів.
Рубака одійшов у бік і незадоволено пробурчав:
— Живіт болить. Якби не болів — о, тоді б побачили…
Невдовзі повернувся й Ісаєв, чемно запрошуючи:
— Прошу, човен замовлено.
Човен мчить нас по чорній спокійній воді Каспія. Збоку зірчастою дугою лежить у вогнях Баку. З нами бакінські комсомольці. Починаються
