ясно, що в умовах такої радянської влади, яка зараз на придніпрянській Україні, для української інтелігенції місця немає. Я маю дуже докладні інформації з тамтого боку… Там, панове, ми можемо бути тільки діловодами з платнею 40 карб. на місяць. Поза цю ступінь українській інтелігенції вище не ступити. Ясно, що при такому відношенні народній інтерес наражений на велику небезпеку. Якщо інтелігенція не буде вказувати нашому народові нових шляхів, куди він піде? Нас заступить некультурність і темрява, а це все одно, що історичний кінець.
— Так, — стогнали адвокат і журналіст, — справедливо, зовсім справедливо.
Адвокат витирав хусткою спітніле чоло, мов після тяжкого сну.
— До цього ми не можемо допустити.
— Не можемо, не сміємо! За це ми будемо відповідати перед історією, — говорив патетично журналіст.
— Тому, — продовжував професор, — нам треба шукати рятунку де інде, і тут ми приходимо до другого питання. Що може дати нам Польща? Правда, тепер вона стиснула нас своїм кулаком, але в майбутньому вона мусить піти на уступки. Вона мусить зробити це під загрозою більшовизму і в наслідок загально-політичних і культурних обставин. І я маю певні підстави бути пере-
