Цю сторінку схвалено
Зачинились двері, було чути що-раз слабші кроки.
Як зовсім утихли, професор відхилив двері до передньої, глипнув і з одкритим ротом дивився на адвоката.
— Як вам подобається така імпертиненція?!
— Імпертиненція? Це підлість, пане добродію, — обурювався адвокат.
— Так, правда, підлість… Ви подумайте тільки, це в нас хронічне… Ви на нікого не можете довіритись, і через це в нас усі найкращі наміри пропадають — такий страшний егоїзм, коби тільки для себе урвати, а громадська справа…
… Ех! — махнув огірчений професор.
Друкарня „Український Робітник“
Укрголовліт № 501
Прим. 15000
Зам. 4288
