Що йно коло половини XVII. в. засновано в Грушеві друкарню руську і волоську в якій надруковано між иншими, заходом Юрія Раковція першу волоську книжку, переклад Нового Завіту р. 1631–1638 (Ю. Жаткович — нарис історії Грушівського монастиря. Науковий Збірник присвячений М. Грушевському, Львів 1906, стор. 157).
На жаль не переховався ні оден примірник книг, що вийшли із сеї друкарні як „Пентекостаріонъ“, „Молитвословъ“, „Букварь“.
Що такі книги істнували на се маємо деякі вказівки в актах а найважнійший доказ в акті з р. 1762, що зберігається в Лєлєшському монастирі де є згадка про „Пентекостаріон“, надрукований у Грушеві.
Підкарпатські Українці мусіли друкувати книги для своїх потреб у сусідних землях.
І так в Тернаві (Nagy Szombat) коло Братисляви надруковано „Катехесисъ“ Йосифа де Камеліса р. 1698, (Примірник зберігається у Ужгородській єпископській бібліотеці та в Мукачівському монастирі), та „Букварь“ р. 1699.
В Тернаві надрукував єпіскоп Ґеорґій Ґенадій Бизантій р. 1727 „Краткое припадковъ моральныхъ или мравныхъ собраніе“.
В Колошварі, в друкарні єзуїтської академії надруковано „Начало письменъ дѣтемъ“; р. 1746 твір М. Ольшавського в двох мовах — латинській і українській.
Ольшавський старається заложити друкарню в Мукачеві, але се йому не вдається.
Р. 1754 засновує Ольшавський при помочі ґрафа Каролі друкарню в Великім Каролі, 1754 р., де надруковано „Букварь“ і „Катехизісъ“. Друкарнею управляв священник, покликаний Ольшавським зі Львова.
Р. 1770 засновано друкарню для церковно-словянських друків у Відні під управою Йогана Льоренца Курцбека, де єпіскоп Брадач замовив „Азбуку“ і „Зборникъ“ для Підкарпаття. Але католицька духовна влада заборонила ті книжки (між иншими за „filioque“) стягнула їх до Кошиць де іх р. 1772 знищено так, що не дійшов до нас ні один примірник.
В друкарні Курцбека був мабуть надрукований „Урбарь" XVIII. в., описаний проф. Петровим („Первый печатный памятникъ угрорусскаго нарѣчія“, С. Петербургъ 1908, „Сборникъ отдѣленія языка и словесности“, т. 84, стор. 101–109).
