В Імстичівському монастирю знаходимо „Номокановъ“ Михайла Сльозки, Львів 1646; „Огородокъ“ Радивілівського 1676; Бесіди Івана Золотоустого з передмовою Захарії Копистенського, видання Київської Печерської Лаври 1624; „Народовѣщаніє“ Почаївське, з р. 1778.
В бібліотеці Ужгородської духовної семінарії знаходимо: „Ключъ разумѣнія“ Йоанікія Ґалятовського Львівське видання з p. 1663.
В Березненському монастирі бачимо: відпис Служебника Київського видання Йова Борецького з р. 1626: „Служебникъ“ видання Київської Печерської Лаври з р. 1648; „Миръ съ Богомъ чоловѣку “ Інокентія Ґізеля, видання Київської Печерської Лаври з p. 1661.
В монастирі в Марія Повч знаходимо: „Ключъ разумѣнія" Йоанікія Ґалятовського, Киівське видання з р. 1663, і Львівське видання з р. 1665; „Миръ съ Богомъ чоловѣку“ Ґізеля, видання Печерської Лаври з р. 1661; „Огородокъ“ Радивилівського, видання Київське з року 1676; „Руно орошенноє“ Івана Максимовича з року 1603.
Як бачимо в се поважні засоби цінних українських палєотипій.
Сей короткий огляд рукописів і палєотипій південного Підкарпаття, що обіймає лише найважнійші прояви, показує нам, які цінні скарби переховала нам ся галузь українського народу.
Вона устоялася проти тисячлітного мадярського гнету, зберегла свої етнічні окремішности проявляючи їх в письменстві а рівночасно простягала руку по духову поживу до инших словянських і несловянських народів, користувалася іх книгами та сталася клясичним тереном де перехрещувалися культурні впливи із Сходу і Заходу.
Ми бачили, що найстарші церковно-словянські памятники ішли тут ураз із Кирило-Методіївськими впливами із західних словянських земель із Моравії та Панонії.
Ті впливи проявляються теж і в „Словах Григорія Богослова“ з XI. в., де вони перехрещуються із українізмами, чехо-моравізмами та слабими польонізмами діялєктичними прикметами, що могли до сього памятника дістатися лише на західній части українського південного Підкарпаття.
На звязь із старою чеською церковною традицею вказує „Реймське Євангеліє“.
