Південне Підкарпаття, що входить тепер у склад Чехословацької Республики, його культура, мова, література, мистецтво, се вдячна країна наукових розслідів. На багатьох полях се майже terra intacta.
Ґеоґрафічне положення зробило сю країну помостом поміж культурами европейського Сходу і Заходу.
Ся галуза українського народу, відірвана від матірного пня, від звязку з українською державою вже від найдавнійших часів, відділена від неї ґеоґрафічно могутною барієрою Карпат, удержала мимо твердого мадярського гнету свій словянський характер, свої етнічні і язикові окремішности і завдяки недоступности гірського терену зберегла богато культурних пережитків і чимало старинних формацій з історичного розвою його мови.
Замітна сіть закарпатських говрів вказує на етнічну сумішку племен західних і північних як Хорвати і Дуліби із південносхідними Уличами і Тиверцями і через те виступають тут на старинному підкладі північно-українського діялєкту і його другої формації розвою вже новійші південно-українські наслоєння. Історія кольонізації Підкарпаття дає нам деякі причинки до зрозуміння діялєктичного характеру тої країни.
Підкарпаття має особливо ориґінальний характер під взглядом якости і скількости архівно-бібліотечного матеріялу, рукописних і палєотипних книг, іх походження та квантітативного відношення між книгами рукописними а друкованими.
Річ ясна, що я не можу тут ставити собі за задачу перечислення та обговорення цілого рукописного та палєотипного засобу книг Підкарпаття. Я хотів би тут зхарактеризувати, головно на основі моїх безпосередних праць і дослідів у бібліотеках і архівах Підкарпаття, найважнійші на сьому полі прояви, — поставити іх у звязь із культурними впливами й течіями у поодиноких частинах Підкарпаття і в його поодиноких фазах історичного розвою та подати деякі практичні дезідерати для організації бібліотечно-архівної справи тої замітної граничної частини словянських земель.
