XIV. ст. Ся рукопись була переписана з Київського первовзору мабуть у Мараморощині в Грушівському монастирі, як се показано в моїй студії про сей памятник. (О. Колесса Ужгородський „Полуставъ“ Ювілейний Збірник наукового Т-ва ім. Шевченка у Львові, 1925 р. стор. 1 — 59.)
З церковних книг XV., XVI., та XVII. ст. згадаємо деякі важнійші рукописі як: „Празничну Мінею“ з XV — XVI. в. в рукописі Ужгородської духовної семінарії.
Тріодь Кобилецької Поляни в Марамороші з року 1561 (Стрипський: Записки Наукового Товариства імени Шевченка т. 104 за рік 1911).
Мукачівські Мінеї з XVI. до XVII, в.
Рукописну Тріодь з року 1530 в бібліотеці Ужгородської учительської семінарії.
Південно-східні молдавсько-волоські впливи проявляються в українських рукописях Підкарпаття вже з самого початку XV. в.
Безпосередне сусідство, політичні зносини особливож церковна звязь східного Підкарпаття з Молдавією і Семигородом спричинює появу так званої молдавсько-волоської версії середноболгарської редакції в рукописях насамперед східної части а опісля і цілого етнічно-українського Підкарпаття.
Сю ґрафічну версію середно-болгарської редакції бачимо насамперед у віднайденій проф. Петровим Мараморошській донацийній грамоті з р. 1404, що відноситься до Грушівського монастиря, Найвизначнійшим памятником згаданої редакції з незначною українською діялєктольоґічною закраскою треба для XV. в. вважати незвичайно замітну також під зглядом ґрафіки й мистецького викінчення Псалтиру, що зберігається в Мукачівському монастирі.
До тої категорії рукописів треба зачислити вивіноване прегарними кольорованими заставками й иншими орнаментами Барсанівське Євангеліє з XV. або XVI. ст., що зберігається в єпископській бібліотеці в Ужгороді.
Пізнійше бачимо сю ґрафічну редакцію в кількох важних молдавсько-волоських палєотипних книгах а відтак у цілому ряді рукописних книг навіть у таких, що писані вже майже чистою місцевою народньою мовою.
Однак більшість рукописних памятників Підкарпаття XVI., XVII. та XVIII, в. Є писана старо-українською правописею, яку бачимо почасти вже в найдавнійших безюсових підкарпатських рукописях
