тий, та має впливи і широкий кредит. А впрочім се й до “авансу” богато значить мати такого зятя.
І почала ся ловля.
Тяжко вона йшла. Пан надпоборець був собі вже чоловік у лїтах, та про те ще дуже елєґантний і гарний мущина. Середнього росту, темний бльондин з буйною чуприною, великими вусами та карими очима, був дуже пожаданим гостем усюди, де були жінки. Бо він умів одним своїм словом чарувати їх, приковувати до себе. Панни лише мріли об тім, щоб його до себе приманити і розумієть ся, звінчати ся з ним. Бо від разу таке становище і значінє, а до того надпоборець такий гарний і милий мущина! І Лїда, така недосьвідна, молода та бідна дївчина мала його ловити. Боже! вона мала “ловити!”
— Ох таточку, таточку, яке-ж житє важке, — плакала нераз, та таки не могла втекти від того, що мусїло стати ся. Те житє дома, під опікою вітчима вже так їй надоїло, так обридло, так зненависнїло, що не було сили дальше терпіти. — Хто зна, — думала, може той надпоборець найлїпший чоловік, може як раз не буде так зле. Що він Поляк, що вже не одну збаламутив і лишив, що говорять, що він тиран для окруженя, щож? гірше як єсть не буде. А впрочім так мусить бути, бо так хоче вітчим, і вона хоч про око мусить його слухати і мусить “ловити”.
Мясницї були довгі, вечерків та балїв було богато. Лїда бувала майже на всїх. Хоч не дуже любила танцювати, та бувала, бо так хотїв вітчим. Бавила ся дуже добре і надпоборець хотячи не хотячи почав звертати на неї увагу, та зачав бавити ся з нею більше чим з иньшими. А вона? Вона старала ся бути все гарною, приємною, та знайти такий предмет до розмови, щоби його заінтересувати. Мала дуже практичний погляд на речі, бо знала, що йому те найбільше імпонує; убирала ся на вечірки все в яскраві кольори, бо він те любив.
