Призиваэ і питаэ книжників своіх.
Вони-ж сказали эму:
Родив ся в ВеФлеэмі!
В той час страшно заричав,
Волоса на собі рвав,
Убити Христа родженого скоро ся
Він приготував.
Задумав зло цар Ірод без ума:
Шле військо своэ до ВеФлеэма:
Ідіть вбийте, кров пролийте всіх дітий малих!
Десять тисяч чотири
Малих дітий убили,
О невинні дітоньки,
Ревно плачуть матінки.
Кров невинну проливають немов воду
У ВеФлеэмі.
О ВеФлеэме, ти не смути ся,
І ти, Рахиле, розвесели ся!
Не плач, мати, в небо взяті діточки твоі!
Царствувати там будуть
І о смутку забудуть,
Ублагають там Христа,
І від сего Рождества
Щоб ви слези своі ревні утулили
І в небі жили.
Вже Волх Валаам всьо пророкував,
