— Завважте, Ватсоне, поперемінне вживання довгого »s« і короткого. Це одна з тих кількох дрібниць, які дозволили мені точно установити дату.
Я глянув по через його плече на жовтавий папір і бліде письмо. На заголовку було написано: »Баскервільський Замок«, а під ним великими літерами надряпано: »1742«.
— Це, здається, якесь оповідання.
— Так, це оповідання одного переказу, який розказують у родині Баскервілів.
— Але мені здавалось, що ви маєте питати моєї поради з приводу чогось більш модерного і практичного?
— Це саме що ні на є модерне. Це найпрактичніща і найнегайніща справа, яка повинна бути вирішена в 24 години. Але рукопис короткий і має близький звязок із цілою справою. Я вам прочитаю його з вашого дозволу.
Гольмс відхилився у кріслі, стулив кінці пальців і закрив очі, з виглядом резиґнації. Др. Мортімер, повернувшись до світла й, почав читати тонким, рипучим голосом ось-яке стародавнє й цікаве оповідання.
»Про походження пса Баскервілів було
18