просто плутається в голові, і я не можу собі нічого вияснити. Ви, здається, не прийшли до остаточного рішення, чи це випадок зі сфери діяльности пан-отця, чи поліції.
— Власне.
— Знов ця історія з листом до готелю. Очевидячки, то також сюди належить.
— Здається, хтось знає більш, ніж ми, про те, що робиться на степу, — сказав Др. Мортімер.
— І також, що хтось прихильно до вас ставиться, коли попереджає вас про небезпеку, — сказав Гольмс.
— Або, може, хтось бажає для власних інтересів налякати мене, щоб позбутися мене звідтіля.
— Що ж, це також, розуміється, можливо. Я дуже вдячний Дрові. Мортімерові, що дав мені змогу студіювати таку цікаву проблєму, яка має стільки ріжних цікавих можливостей. Але ми маємо тепер рішити одну практичну сторону, Льорде Генрі: чи бажано, щоб ви їхали до Баскервільського замку?
— А чого б мені не їхати?
— Там є очевидна небезпека.
62
